Відділи Клубу

Треба зауважити з самого початку про те, що договір франчайзингу та обсяг правовідносин, які регулюються цим договором в Цивільному кодексі України, який набрав чинності 01.01.2004 р., це коло правовідносин отримало назву комерційна концесія, а договір франчайзингу – договір комерційної концесії. 

Відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (право володілець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. 

Згідно зі статтею 1116 Кодексу предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Статтею 1117 Кодексу встановлено, що сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності. 

Відповідно до статті 1118 Кодексу договір комерційної концесії укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. 

Статтею 1120 Кодексу передбачено коло обов’язків право володільця, а саме те, що правоволоділець зобов’язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав наданих йому за договором комерційної концесії , а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав. Правоволоділець зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії: забезпечити державну реєстрацію договору; надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників: контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачеві на підставі договору комерційної концесії. 

Що стосується обов’язків користувача за договором комерційної концесії, то згідно зі статтею 1121 Кодексу, до них відносяться зобов’язання: щодо використання торговельної марки та інших позначень правоволодільця визначеним у договорі способом; щодо забезпечення відповідності якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем; щодо дотримання інструкцій та вказівок право володільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем; щодо надання покупцям (замовникам) додаткових послуг, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у право володільця; щодо інформування покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії; щодо нерозголошення секретів виробництва право володільця, іншої одержаної від нього конфіденційної інформації. Договором комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови (стаття 1122 Кодексу), зокрема: 

• обов’язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території; 

• обов’язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав; 

• обов’язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця; 

• обов’язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє та зовнішнє оформлення.

Умова договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною. Також, особливою умовою може бути умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

< Попередня		Наступна >